Вегетерианством по любви

                     

Розовый гусь смотрит в окно и не может понять почему так темно. Розовый гусь….

Господи, ну почему, почему я стала вегетарианкой? Почему я не могла стать  иллюзионисткой, художницей, ватником или акционисткой . Почему именно вегетарианкой?

Или не так

Какого черта я стала вегетарианкой в стране, где о том что сало национальный продукт вспоминают тогда когда встречают человека, который не ест мяса. Уважаемые мусульмане, не кажется ил вам что украинцы немного ахуели?

                        Вегетерианством «по башке»

Граффити. Текст: Не сектант, а вегетарианец. 

«Курица – это не мясо»,

«Их выростили чтобы съесть»,

«А растения тебе не жалко?»,

«В этой колбасе нету мяса»,

«Рыбу не жалко»,

«Но этот гамбургер это так вкусно»,

«Животные едят друг друга, а мне что нельзя».

Ну что ж родные, начнем по порядку. 

-Да, курица – это мясо.

-Нет, их растили не для того, чтобы съесть. 

-Нету мяса в колбасе? Фак, ДА ВЫ ЖЕ ЛАТЕНТНЫЙ ВЕГАН!

-Рыбу жалко, это голову твою больную не жалко. 

-Гамбургер…простите, я не уверена, что знаю, что это вообще такое. Поэтому приятного аппетита, потребители. 

-Ну да раз животные едят друг друга, то я даже не буду спорить с этим аргументом….хотя погодите, 75% животные не едят друг друга. А так в общем похер.

Я уже больше 6 лет не ем мяса.  Мне жалко животных и  мне жалко свой желудок. Но как оказалось мне совсем не жалко свою голову на которую вы постоянно капаете. Все заметили, какие оригинальные заявления?  А теперь представьте, что вы слышите их каждый день. КАЖДЫЙ ДЕНЬ ОДНИ И ТЕ ЖЕ СЛОВА, ВЫРАЖЕНИЯ И УПРЕКИ.

                    Вегетарианством по «правам морковки»

"Смотри я вегетарианец, расскажи мне о пользе протеина"

Я не лучше Вас. Я не считаю, что я стану лучше Вас. Я не собираюсь быть лучше Вас.

В основе вегетарианства лежит в первую очередь человеческие качества – чуткость, отзывчивость и терпеливость. А какие человеческие качества ты закладываешь в свою голову, милый мясоед? И я сейчас не собираюсь учить Вас, а только формулирую вопрос, на который не слышу ответа. 

Перестаньте воспринимать вегетарианцев как долбоебов. Тут соль даже не в выборе, она в том, что никто не собирается себе вредить. Если бы я почувствовала что умру без мяса, я бы начала его есть. Я спасла свою жизнь и была уверена, что я вегетарианство это не мое. Но вот не задача, я жива, а вы все продолжаете иметь мой мозг.

Вегетарианцы не ганнибалы растений. Мне очень приятно, что вы стали адвокатом морковки, но лучше бы вы выбросили тот кусок мяса, что застрял у вас между зубов.

Розовый гусь смотрит в окно и не может понять почему так темно. Розовый гусь….

Мне приятно просыпаться от мысли, что я не причастна к убийству, что я не трупоед и что я уменьшаю страдания животных.

В мире грустит одна Шевяхова, когда вегетерианство побеждает любовь и отношения. Поверьте, я заплатила большую цену за свое вегетарианство. И все, что я прошу….отъебитесь, отбъебитесь от вегетарианцев. 

Розовый гусь смотрит в окно и не может понять почему так темно. Розовый гусь….

мій пил

Пробач мене Ахматова, але я більше не можу кутатися у твою вуаль і ловити запах "роз из оранжереи". І хоча все такий же таєчничий і новий як ти і писала, але досить студити губи об морозний вітер. Пробач мене Анню.

Пробач Цветаєва. Обіцяю не сміятися над юним поколінням, нам же просто не зрозуміти. Не зрозуміти, ще вчора зустрічали його цілунки, а сьогодні все котиться до біса. Одне я знаю точно, мені так хочеться тримати той канат, який робив тебе тіню. Пробач Марино.

Пробач мене Блок. З тобою у нас все почалося раніше...ця пісня дівчини, яка співала у церковному хорі вкарбувалася у мою память назавжди. Ці руки людей, які кладуть їх нам на плечі, а й справді у них є імена???Можливо ми ще раз доведемо, що істина у вині, але зараз....Пробач мене Олександре.

Пробач мене Асадов. Я боролася як ти писав, але інколи ми віддаємо тих хто далеко. Хоча я до цих пір вірю тобі, а намагалася наступати, чесно. Але не у всіх все виходить як у тебе. Тобі вдавалося сіяти туман  і надію одночасно своїми віршами...Пробач мене Едуарде.

Ох, Северянин, товаришу, пробач мене. Ти ятриш і розриваєш мою душу, я дихала в темпі "Поэзия странностей жизни", а тепер життя перетворилося  у твій вірш. Пробач Ігоре.

Пробач мене Вінграновський. Твоя душа холодна і німа - ти попереджав. Я знала, але думала осінь в моїй душі переможе....не моя пора. Тепер  я це знаю. Пробач Миколо.

Пробач мене мій найдорожчий друг. Мені немає, що тобі сказати - ти говориш за мене. "Кто ж над морем не философствовал?". Ех, рідний мій, димом отравлена, ніжністю видухнута, без троянд в душі. Ти пережив Беатрисочку і  я переживу. Ти мій цвях в думках, ще гірше ніж фантазія у Гете. Пробач мене, але тебе я ніколи не відпущу. Хоча варто було б.....

Привіт Єсенін. Хоча ти і колупаєшся своїми хуліганськими руками у мене в серці, але хто як не ти знаєш те життя біля надрива, за гранню нервів, за спокоєм...

Привіт Бродскій. Намагалася привітатися з тобою у тому році, але ми обмежелися кількома рядками. Твій час для мене прийшов тільки зараз. Ти знаєш як помирають бездомні пси і як губляться сліпі музиканти, ти знаєш як бажати людині щастя - я ні.

Привіт Тютчев. Ми розп*ємо з тобою не одну бутилку вина, бо так роблять старі друзі. Ти не раз дивився на мою душу, але давай спробуємо мовчати, скривати і любити.

Привіт Рождественський. Я сама в шоці, але ти забираєш мене як в монастир у свої вірші. Ці маленькі люди з маленькими ранцями мені потрібні. Будемо будувати мрамурні памятники разом. 

Зорі не можуть почати говорити голосніше, але ми можемо навчитися слухати їх шепіт.

Мій хлопець хоче купити айфон

 Довгий початок. Перед історія. Вступ.

У одному із найпопулярніших журалі світу Esquire натикнулася на нову дефініцію.
Такі дефініції часто називають технічною мовою, хоча я з таким твердженням не погоджуюсь. Бо усе, що робиться у сфері „тролізму” уже давно не є технічною мовою.
Це сучасне цифрове мистецтво, тому про нього треба говорити голосно, саркастично і з помилками. Бо якщо це і не суть тролізму, то характеристика сленгу стовідсоткова.

Так ось, це чарівне слово було „макмен” і позначає воно особу, яка фанатіє від операційної системи Mac-OS, себто від продукції Яблука. Трошки дивно було таке бачити, бо наші тролинята пішли далі і охрестили таких людей „яблокофілами”. Мені здається, що це більш влучно описує таких людей.
Коли це поняття я озвучила на одній з пар, мене не правильно зрозуміли, адже вже існує означення такої людини та ще й придумане Esquire,  а хто я така щоб поправляти такого авторитета. Хочеться сказати що цей „авторитет жовтої преси”, можливо і заслуговує на існування, визнання, авторитетність, але в порівнянні з нашими тролями він „нервово курить в стороні”.

Раніше за яблуко з раю були вигнані Єва та Адам. Зараз за яблуко
можуть вбити.

Така штука мене надзвичайно зацікавила. Адже, якщо ти не лох, то у тебе айфон. Іміджмейкери компанії попрацювали на славу. Тільки у справді успішної людини повинен бути айфон. Маркетингові технології у формі паблісіті та піару призводять, до того, що на ринку мобільного звязку яблучна сенсорна лопата скидає таких титанів, як Nokia та Samsung. 

Щоправда цей імідж для яблука, вже не дуже вигідний. Певно захватили уже всю сиксесфул комьюніті. Цей я побачила по  одній академічній групі, де всі студенти контрактнікі витрачають великі гроші на навчання, але вже навіть у них зявляються айфони.(прим. авт., не телефони на андроїді, які дорогі, але дешевші ніж що небудь із продукції яблука). Ви знаєте, я впевнена що це один із маркетингових яблукА,щоб збільшити свій достаток. Зрозуміло, що авдиторія – це не завжди стала константа і вона повинна змінювати. Розвиватися та збільшуватися.

Тому яблуко робить акцент на формувані нового стереотипу. Стереотипу доступності.Але врезультаті до невдах у руки яких потрапляє яблуко починають думати, що айфон не доступний, а успішний.

Проблема стратегії: не вдається сформувати новий стереотип через те, що міфілогізація першого настільки сильно заїлася у психології людей, що їм зручніше думати, що це вони успішні, а не яблуко доступнє.

 

Яблука бувають тільки двох видів: білі та чорні. Інших Стів Джобс просто не сотворив.

        Я прожила один день без інтернету. І в цей день сталася одна із найбільших подій. Яблоко анонсувало новий продукт з чимось новим і кращим, в результаті чого його акції впали на 2%. Здавалося би незначно, але суттєво.Особливо коли мова йде про таку міліардну організацію.

Тут буде доцільно згадати прикол:

” у кого-то из зрителей в зале уже есть новые айфоны? (в зале поднимаются руки)
спасибо! правда вы рады что я это спросил?”

 Я люблю яблука. І я люблю говорити про те, як я люблю яблука. Але чомусь мені здається, що мене просто перестануть скоро розуміти, якщо я буду говорити про те що я не можу прожити жодного осіннього дня без яблука. Бо нині яблуко – це вже не фрукт, це бренд.

Квадратний грам Ферум на одну букву  або Від людини, яка ніколи не користувалася продукцією яблука

                Що таке яблуко? І чому я не уявляю свій осінній обід без яблука?

Не через те, що мені важливо знати „хто”, „що” пише нового в інтернеті чи які обновлення iTunes хоче встановити. 

А через те, що я вегетеріанка і мій організм постійно потребує заліза.

Тільки справжнього заліза. Не металевого корпусу, а Феруму.

Приклад.                

У мого друга була Nokia 3310. І однієї пянки він жбурнув її об стіну в гуртожитку. Зранку коли він прийшов  себе, перше що він зробив – це запитав чи ціла стіна і чи не буде муніпуліцитет гуртожитку в особі Іпатової, виставляти ціну за скалічену стіну. 

У вас ще питання стосовно того, що має право називатися справжнім яб...залізом?

А тим часом, мій хлопець збирається купити собі айфон. Чоловіки....

P.S

Усі бренди та торгові марки окрім Яблука написані мовою оригіналу. На питання чому, довзолю собі використати, як кажуть письменники „вільне закінчення” – придумайте/додумайте самі.

Збережи своє дитиснтво лише за 4 гривні 85 копійок

Плачете?А плачте, ревіть, як пропащі люди, біжіть розбиваючи та стопчуючи ноги. Біжіть, швидко наче від прокази, біжіть. Бо ваше дитинство вкрали! Його знищили!

Розтоптали!
Про ігнорували!

Про нього лише пісні співати та плакати, а якщо не плачете,то плачте, або співайте. Бо Ала Борисівна то запитує у вас :”Куди уходіт вашэ дэтство?». Куди?

Повторяйте, записуйте і передавайте своїм дітям. Повторяйте швивше, поки не забули, бо вони виростуть і ви забудете їм повідомити, що їхнє дитинство вкрали!

Його знищили!

Розтоптали!

Про ігнорували!

Британські вчені встановили, що у світі існують універсальні знищувачі дитинства, тому слід  бути обережними, коли з ними маємо справу.

Перше, це компютер.

Ця вбивча машина з’явилася ще на початку 90 років і вже тим самим, мала за свою мету знищити дитинство усіх дітей. Тільки, що правда тоді цей план провалився у американців і добратися до дитячої свідомості вони не змогли. Але роки тренування, заснування спеціальної спец служби дорослих та чітка військова підготовка дала свої результати. Спочатку крадучи ідеї таких вдалих, але не таких мастабних дитячовбивчих машин-приставок Денді. Але згодом, за цю справу взявся справжній професіонал з дитиновбиства Біл Гейтс. І його вбивчий вірус називається „віндовс 95”, який підтримує майже усі формати ігор, які перетворять вас на товстих, бридких, з червоними очима і тремтячими руками дорослих людей. Також це станеться з вами, якщо ви зайдете до Інтернету. Не забувайте час-від-часу повторяти собі, що у всьому винуватий компютер.

Телевізор відійшов на другий план? Не обманюйте себе і він досі краде ваше дитинство, коли ви відпочиваєте від комп’ютера. Запихуючи у вас свої мультфільми, серіали, тощо. Можливо він вбиває не так швидко, як компютер і від нього не виникає сильної залежності, але Даша з програми „Впізнаємо світ з Дашою” на Інтері, також так думала, поки в „ящик” не потрапила. Вже другий рік підряд звідти не може вибратися, тому до цих пір вам і розповідає, як вберегтися від пожежи, коли дома немає батьків.

Також на британських щурах, було поставлено дослід з шоколадом. Британські вчені вирішили довести, що їжа також певним чином впливає на вбиство дитинства. Спочатку щуренятка, як і всі люди, гралися своїми щурячими іграшками і їли шоколад від доброго британського вченого не підозрюючи те, що скоро вони будуть шоколадозалежні та почнуть поводитися, як дорослі люди.Влаштуються на роботу та заведуть сім*ю . Чи трансформувалися щуренята, як черепашки-ніндзя, вчені не вказали. Але, як стало відомо дослід принили, чи то щури не люди, чи то люди не щури.

І якщо, хтось з вас до цих пір живе в країні Ілюзійнштейн, то знайте не школа вбиває ваше дитинство. Школа вчить як на світі жить.Вона вам в світ дорогу прокладає, а ви її проклинаєте. Совісті у вас немає прогулювати і списувати домашню роботу, бо вчителі запізнюючи на ваші уроки, зриваючи на вас свою злість, читаючи вам уроки не знаючи, не винні що ви не можете вирішити приклад, їм то платять лише тисячу гривень за місяць.

Не ваші старші друзі крадуть у вас дитинство, які насильно засовують вам цигарку до рота, ні не вони. Не вони крадуть ваше дитинство зі словами :”А спорнєм на двадцятку, що не кинеш кірпіча в машину!”. І коли вони  купляють вам пиво, знайте вони роблять все ради, того щоб зберегти і без того крехке ваше дитинство. Бережуть вони його і тоді, коли запихають свого язика вам в рот і говорять, що це називається поцілунком. Інколи процес захисту дитинства ділиться на дві частини: перший етап – підготовчий крок до охорони дитинства. Інструкція: йдете, до

Security дитинства

магазину, купляєте пакет, краще за 15 копійок,

називається „маєчка”. У наступному магазині купляєте клей, краще ПВА, той що роблять на Київській фабриці, бо він надійніший. Повільно і впевнено йдете до своїх друзів з пакетом „маєчкою”  і клеєм ПВА за гараж. Бо за   гаражом сусідів немає, не будуть бачити, як ви охороняєте  дитинство. А про наступний етап охорони дитинства,вам розкажуть, коли ви вже засунете голову до пакету і будете вдихувати свіжий, тільки що куплений клей у магазині. І не забувай, що така покупка охорони дитинства обійдеться лише за 4 гривні 85 копійок.

ПС: Якщо вам не сподобалася стаття і ви важаєте її однобокою, то ви можете поскаржитися меру свого населеного пункту або  написати лист-скаргу в Фонд Захисту Дитинства sex1990@gopnik.ua , при цьому не забудьте відправити інформаційний запит. 

Листи без інформаційного запиту розглядатися не будуть. 

new born

обновити свій блог, я намагалася уже кільканадцять разів.
але все даремно.
навіть сиділа і писала пост, а згодом все видаляла.

важко зрозуміти суть свого блогу.
раніше це були просто пости де мене бомбило сарказмом і іронією, а згодом я зрозуміла, що цинізм до добра мене не доведе. я не камеді клаб, я Шевяхова і хочу, я вести щоденник.

Адже спочатку - це так і було. Блог, як щоденник. Не потрібні читачі, потрібно просто виписатися.

Хочеться багато про що прокричати: про першу подію, яку відвідала, описати як трусилися ноги і руки, як боялася, що виставлять за двері бо не мала акредитації і тощо. як лохонулася з першою спробую піти на практику, про жур.неприємності у травні; про те, що кохання - це вище джерело сили і натхнення. про нове захоплення кіберспортивною журналістикою. про нові серіали.

але воно нічого того не варто, хіба, що кохання.
напевно, я перестала дивитися на читачів, як на ослів, яких треба навчити і пояснити, БО ТИПУ ВОНИ САМІ НЕ РОЗУМІЮТЬ В ЧОМУ СЕНС. у цьому проблема і більшості письменників, які завжди вважають, що їхні читачі дурні і дивляться на них "з гори". Це погано, а це помітно. Перечитала я не багато, ще менше переосмилила, але припускаються однієї і тієї ж помилки, якби автор поставив себе на рівні з читачем, було би певно по-іншому, він би став ідеальним. А оскільки ідеал, як істина літає десь в астралі, ми не можемо собі дозволити їх існування.

Повернення Шевяхової

Як давно я не писала нічого про футбол.

Моїм знайомим навіть здалося, що шевяхова вже не ТА, що я розлюбила і зовсім не дивлюсь футбол!

Ох, милі якби ви знали скільки я прошла з цим футболом, скільки нервів і зусиль витратила, скільки мені прийшлося пережити та скільки часу витратити, тоді би у вас такого відчуття не виникло.

Як казав, Гєна Букін : „Футбол – це не гра, це вже соціальне явище”.

В моїй голові прокручуються майже усі трансфери і голи МЮ за час мого вболівання за них.

Оскільки, нині я живу в соціальній ямі(прим. авт. Острозі), звичайно у мене немає змоги дивитися матчі онлайн, але фінал ЛЧ на телефоні – це безцінно.

Я навіть зуміла, одного з найдорожщих мені людей підсадити на футбол, а повірте це було не легко. Не всі мужики(а навіть фізруки),люблять футбол, ой не всі.

Так ось я чекала події, яка збударижить мене так, що мої руки будить писати швидше ніж думки в голові.

Приїхали, станція футбол від Шевяхової, читаєм.

МЮ  взяв 20 чемпіонство, іспанські команди не змогли вийти з півфіналу ЛЧ, Моур посварився з Реалом....

Це усе не те, не те, дивлячись на те, що зробила Англійська Футбольна Асоціація, яка вкотре мені довела свій і д і о т и з м.

Фото гугл.Ну як бачите, те про що я веду мову.
Головне, щоб Іванович не перетворився в
Луісат Суареса :-D

Луіса Суареса, який відомий більше як расист, минулого року за расистські вислови дискваліфікували на 8 матчів, цього разу за те, що він укусив Б. Івановича, покрали на 10 матчів. Відчуваєте різницю? Вибачення були представлені, усі їх почули, але АФА не прийняла це до уваги і виписала Ліверпулю 10 матчів без головного нападника червоних.

Прикольно, нє? Привально нє

Це все так смішно, проте не весело .....

Дивно, чому топові гравці втікають з Англії. Ой як дивно, прям не знаю що сказати

Хоча, невже у вас не виникало бажання вкусити когось з гравців синіх? У мене до цього моменту ні, просто фантазії не вистачало. А ось у Луїса вистачило.

Чи це не заслоговує на премію, спитаю я вас? Заслоговує, проявив креативність і вже не товкаючи, як усі гравці, а кусаючи порушив правила. Ось, що буває коли не робиш, як всі...*футбольний\життєвий приклад *

Гнев источник силы, но если дать ему волю он тебя погубит

Без зайвих слів, непотрібних фраз і ліричних відступів. 

Без іронії і сарказму, смішного гумору. 

Без довгих фраз, цитат і посилання на джерела чи відомих людей. Без пафосних порівнянь, аплікацій і тропів.

 Без цинізму у  вищіх помислах у даній концепції і парадоксальних ілюзій. 

Без затримання вільного часу. 

Без „утримання вашої уваги”. 

Без „американської”(серіальної) сюжетної лінії.

 Без кришталевої, теплої, прозорої, острозької, водяної водички. 

Без нудних, заштампованих, стереотипних кліше. 

Без позасюжетних елементів, пезажів, інтерєрів. 

Без емоцій та експрсивних думок. 

Без „заворожіння і затримки подиху”.

 Без душевної історії, яка змусить вас плакати. 

Без радісної історії, яка змусить вас посміхатися. 

Без „одного слова”, бо одним словом не скажеш. 

Без зайвої інтриги. 

ЗЗ так просто не помре.

 ПС: перш ніж давати поради і говорити, що як робити ДЕЯКИМ людям пропоную розібратися у власних думках. і визначитися на якій він стороні.  Винити можна кого хочеш, але впешу чергу треба дивитися на себе.